Віктор Рубан - хореограф-дослідник, перфомер, танцівник, куратор і тренер. Випускник практичної магістерської програми «Exerce 11/13 - хореографічне дослідження і перфоманс» на базі Національного Хореографічного Центру в місті Монпельє (Франція) та Університету ім. Поля Валері (Монпельє 3).

В. Рубан брав участь у численних українських та міжнародних танцювальних перформанс-проектах, має багаторічний професійний досвід і закордону практичну освіту. Також він неодноразово був запрошений і працював у різноманітних проектах у співпраці із зарубіжними колегами з Франції, Польщі, Бразилії, Великобританії, Іспанії, Туреччини, Португалії, Лівану, Норвегії, США, Канади, Сирії, Голландії, Литви, Південної Кореї, Німеччини, Білорусі та Росії.

Повернувшись до Києва, в цей момент знакових змін для українського суспільства Віктор вирішує ініціювати «Платформу Імпульс Трансформації» для формування нового культурного середовища міста. Також, на базі цієї платформи виникає проект «Ruban Production», який, в перспективі, буде в себе включати безліч різних подій, фестивалів та заходів і займатися підтримкою та промоцією молодих талановитих діячів сучасного танцю та сучасного перформативного мистецтва, реалізуючи проекти у співпраці із ними як в Україні так і за кордоном. «Pul-tion-sa du coeur, po-tem qui le-par» є дипломною роботою Віктора, в 2013 році вона була представлена французькому глядачеві в місті Монпельє (Франція) і зірвала бурхливі овації в тому числі від професійної спільноти. Цей перформанс неодмінно буде дуже цікавим як для досвідчених хореографів, так і для недосвідченого глядача. До того ж це досить новий погляд на сучасний танець і хореографію.

Відомий український культуролог і письменник, один із співорганізаторів ГогольFest / 14 - Олександр Михед, поділився своїми враженнями, -
«Робота Віктора Рубана є докорінним переосмисленням постановки французького хореографа Луіка Тюзе (Loïc Touzé). І якщо Тюзе називає танець, «зробленим з паперу», то Рубан створює танець буквально з темряви.
Нульовий простір, простір відсутності і пітьми заповнюється ритмом, рухом. Перформер надає йому обрисів, об’єму, чіткіших форм. Серцебиття задає ритм. Ритм, що є уявною ниткою, за яку тримаєшся, намацуючи дорогу в темряві. Певної миті здається, що перформер перебуває в невагомості. Та вже за хвилину ваші серця синхронізуються, починають битися в одному ритмі, що веде тебе далі. В серце пітьми.
Рух перформера розламує простір і темряву на шматки. Його голос розбиває текст, що розпадається на фрагменти. На цеглини морфем, з яких складай нові смисли.
Діалог між танцем і музикою. Між людиною і пащекою темряви. Між перформером і кожним глядачем, в чиї очі він спробує заглянути. Вже потім. Коли шлях буде пройдено.»