Першими глядачами балету «Карнавал тварин» стали діти столиці Уельсу міста Кардіф, адже саме там, на сцені Національного Сент-Девідс холу, під час гастролей балетної трупи та симфонічного оркестру нашого театру до Великобританії відбулася його прем’єра у грудні 2007 року. Ідея постановки належала імпресаріо фірми «Artsworld Presentations» Патрісії Мюррей-Бет, яка організувала ці гастролі. Оскільки англійці приділяють велику увагу виставам для дітей, вона запропонувала включити до гастрольного репертуару одноактний балет на музику «Карнавалу тварин» К.Сен-Санса, який виконувався б в одній програмі з одноактним «Петриком і Вовком» на музику С.Прокоф’єва.
Симфонічна сюїта «Карнавал тварин» більше відома на Заході. Її автор французький композитор Каміль Сен-Санс (1835-1921) був надзвичайно талановитою людиною і водночас великим жартівником. Він створював музику у різних жанрах – писав симфонії, опери, балети, кантати, ораторії, інструментальні твори, духовну музику.
Жартівлива сюїта «Карнавал тварин», яку композитор ніколи не розцінював серйозно і називав «великою зоологічною фантазією», була написана на приватне замовлення у 1986 році і за життя композитора виконана лише кілька разів у вузькому колі друзів. Дбаючи про репутацію «французького Бетховена», а саме так називали його сучасники, Сен-Санс категорично заборонив публічне виконання твору, дозволивши опублікувати його лише після своєї смерті, що і було зроблено у 1922 році. Лише одна п’єса з сюїти – «Лебідь» завдяки генію постановника Михайла Фокіна та виконавиці Анни Павлової здобула безсмертя на балетній сцені.
Музикознавці вважають, що «Карнавал» у жартівливій формі відобразив деякі типові, характерні і водночас найцінніші риси творчої особистості автора – гумор та лірику в оправі відмінної майстерності. Кожен з 14 номерів сюїти є своєрідним портретом якоїсь тваринки, однак у музичних темах можна почути пародії на твори самого Сен-Санса та відомих композиторів.
Оскільки «зоологічна фантазія» досить невеличка – вона звучить всього 21 хвилину, автор музичної редакції, диригент-постановник балету Олексій Баклан доповнив її фрагментами інших опусів композитора – симфонії № 3, симфонічних поем, вальсів тощо.