«Скляний звіринець» – п’єса одного з найвідоміших драматургів Америки XХст., класика світової літератури, «американського Чехова» Теннессі Уїльямса; перша котра принесла йому успіх та й досі поряд з «Трамваєм «Бажання» і «Кішкою на розпеченому даху» залишається серед найпопулярніших його творінь. Це, напевно, найбільш молодіжна п’єса цього автора за колом порушених у ній проблем: пошуку самореалізації, свого шляху і місця у житті, пошуку «своєї половини», спроби перших «романтичних стосунків» і стосунків у сім’ї, котрі стають все складнішими. Будучи одним з перших творів молодого драматурга, ця автобіографічна драма-спогад є однією з найщиріших, найсвітліших і найпронизливіших його п’єс, де іронія поєднується зі зворушливою наївністю, прагматизм – з жертовністю, дотепність – із розпачем, а крізь щоденний побут проступає висока трагедія: трагедія втрачених можливостей, пошуку і втрати гармонії та прекрасного, надто крихких і беззахисних для існування у світі, трагедія згаяного часу, який неможливо повернути. Що важливіше: обов’язок перед родиною і зв’язок з найближчими людьми чи обов’язок перед собою і пошук власного шляху? Кожен шукає свою відповідь і часто вона неможлива без втрат. П’єса – підсумок молодості і п’єса-прощання з молодістю, з тим найріднішим, що так легко і необачно можна зруйнувати, розбити, загасити, – і лише з плином часу приходить розуміння величини і незворотності втраченого. П’єса про те справжнє, найважливіше і найнеобхідніше, чого ми не помічаємо у щоденній біганині, і без чого, світ перетворюється на велику людську пустелю.