Постановка Оксани Дмітрієвої за текстами Евріпіда та Гайнера Мюллера – це рефлексії на час, в якому ми всі живемо. Відірваність – в усіх сенсах - запускає безліч тем-тригерів і важких запитань.
Що таке вижити? Вціліти. Бути в окупації… І чи маємо ми право когось звинувачувати? Що ми мусимо зробити, щоб це пекло не перетворило людину на ворога у своїй вітчизні? Або ми ставимо собі ці за питання, або ми закриваємо на це очі.
Що таке - бути відірваними від Батьківщини? Як це - адаптуватися на чужині? Яке воно – відчуття провини?
Як це – заговорити свідком. Як бути, коли свідку не вірять? І що трапляється з ними потім?
Як розпаковуються спогади? І взагалі, як працює наш мозок? Куди ми запаковуємо наш травматичний досвід і як дістаємо його в зовсім незручний, невідповідний момент? Медея покроково згадує, що ж трапилось в її рідній Колхіді і чому вона опинилась в Корінфі, і чому з Корінфа її знов хочуть вигнати? Бо вона – свідок. Що це значить – бути свідком? Чи готові ми чути правду?
Дійові особи та виконавці:
- Медея – з.а.України Надія Левченко
- Ясон, провідник аргонавтів – Андрій Мельник
- Креонт, цар Коринфу – Павло Кільницький
- Брат Медеї – Дмитро Лека, Володимир Мостовий
- Сини Медеї, аргонавти – Іван Бліндар, Олег Панас
- Хор жінок – Лілія Абрам’юк, Іванна Сірко, Мирослава Полатайко-Гусак, Марія Стопник
Постановча група:
- Режисура, адаптація тексту – Оксана Дмітрієва
- Сценограф, художник костюмів – Костянтин Зоркін
- Композиторка – Катерина Палачова
- Хореограф-постановник – Дмитро Лека
- Хормейстерка – Наталія Байдак
- Помічники режисера – Любов Скірко, Анастасія Огоновська
У виставі звучать інвективна лексика та мова ворога (російська). 16+