Прем'єра театрального проекту за символічною назвою «Незламні». Його створено за однойменною книгою Вікторії Покатіс.
П’ять жінок на сцені протягом години проживуть разом з глядачами чотири періоди життя: мрії та плани, які були у них у новорічну ніч до війни, перший день війни з його страхами та розгубленістью, потім адаптацію та пошук кожна свого проекту, який буде допомагати країні і нарешті - зцілення, коли кожна відпустить ті емоції, що жили з початку війни та прийме нову реальність, а з нею нові мрії та нові плани на життя.
Вистава є дійсно новаторською – адже вона не лише засновано на реальних подіях, але й дає можливість героїням книжки наживо вийти до глядачів на сцені. І те, що на сцені не лише професійні акторки з підготовленими монологами, а й реальні жінки з власними історіями, надає перформансу особливого сенсу, пронизливого й зворушливого. Бо грати вони будуть самі себе.
«Незламні» - це та тема, про яку треба говорити. Тому що є багато великих справ, які люди робили і продовжують робити під час війни, але не хочуть про це розповідати. Важливо, що це - жіноча тема. Ми багато говоримо про військових - це дуже потрібно. Говоримо про великі волонтерські рухи. Але про те, що роблять звичайні українські жінки, які трансформації з ними відбулися і ще відбуваються, які сильні риси вони показали, про це говорять мало», - вважає режисер вистави, Михайло Міскун. За його словами, унікальність вистави «Незламні» у тому, що це «реальні історії реальних жінок».
Відчуття співпереживання та причетності до долі кожної героїні створює яскравий і талановитий акторський склад. На сцені гратимуть лише жінки: Яніна Онищук, Анна Нитченко, Марина Клим, Дар'я Станкунова, Діана Овчар, Наталія Арутюнян, Лариса Сопіна, Марія Бас, Діана Колесник, Ірина Рождественська, Катерина Арділіс, Ольга Мусієнко, Вікторія Костенко.
Особливих акцентів перформансу надають не лише світло та музика, а й елементи костюмів. Вони відображають життя жінок до та після 24 лютого 2022 року, показують контраст між епічними подіями і внутрішнім психологічним станом. В одній із перших сцен жінки вдягнені у легкі домашні піжами, які підкреслюють ніжність та вразливість героїнь на тлі вибухів та гуркоту військової техніки у перші дні нападу росіян. У третій сцені жінки постають перед нами у тренчах, авторства відомої української дизайнерки Олени Голець. Вибір не випадковий - раніше тренчі були елементом мілітарного гардеробу.
«На виставу варто йти, тому що вона, на перший погляд, проста, - каже Михайло Міскун.- Про звичайних людей, які начебто не зробили нічого такого неймовірного. Але кожен такий маленький крок, кожна маленька перемога наближає нас до великої Перемоги України».