Вистава «Останній день засудженого(-ої)» у виконанні театру L’EmbellieTurquoise за повістю Віктора Гюґо «Останній день засудженого».
Постановка, адаптація, виконання: Люсілла Себастіані
19 березня, 19.00 — Театр на Подолі (Андріївський узвіз. 21Б)
Для дітей старшого шкільного віку та дорослих
Тривалість: 80 хв.
Як засудженому до смертної кари дописати останню сторінку свого щоденника?
Як змалювати шість тижнів, що розділяють вирок суду від власної страти, про незворотнє наближення якої відомо? Як передати, що відбувається у голові й душі людини, яка знає час та дату власної смерті?
За кілька годин до страти засуджена до смерті вирішує написати мемуари. Закрита у камері, вона виливає на папір свої тривожні думки, марні надії, щасливі й недосяжні спогади, відчай та страх перед гільйотиною.
Розповісти про судовий процес, умови утримання та гарячкові рефлексії, які її переповнюють, їй допомагають відвідувачі та марення.
Справжня звинувачувальна промова проти смертної кари, яку майстер прози Віктор Гюґо передає нам у вигляді пройнятої жахом та актуальності розповіді, що змусить глядача поринути в етичне та екзистенційне міркування:
Чи має людина право судити й вирішувати долю життя іншої людини?
Книга «Останній день засудженого» виходить у світ у 1829 році без імені автора.
Віктор Гюґо починає свою боротьбу за скасування смертної кари анонімно. Але вже три роки по тому текст публікується під його іменем із довгою передмовою, в якій він за допомогою аналізу та чіткої аргументації викриває усю судову систему країни. Відтак цей роман у вигляді особистого щоденника, що описує шість останніх тижнів життя засудженого — від судового процесу і до самої страти, сповнений ностальгічних та тривожних думок, пошуку сенсу, міркувань про моральність та суспільство — є справжнім політичним текстом.
Гюґо свідомо вирішує не вказувати імені чи злочину свого персонажа, щоб зробити його історію якомога універсальнішою. А творці спектаклю йдуть ще далі і вирішують зробити головним героєм та дати слово жінці.