«Чекаючи на Годо» – один із найбільш визначних творів театру абсурду. Двоє – Владімір і Естрагон – щовечора приходять на одне й те саме місце, під дерево, щоб зачекати на третього – Годо. Ця зустріч щоразу відкладається, проте дорогою їм знову ж таки щоразу трапляється ще екстравагантніша й абсурдніша своєю поведінкою пара – Поццо й Життя героїв іноді лякає своєю безрадісною приреченістю. Проте для акторів Молодого театру – Анатолія Петрова, Ярослава Чорненького, Валерія Легіна, Анатоля Фон-Філандри– це лише привід для яскравих імпровізацій, життєрадісної гри, жонглювання фразами,мовами, станами. «Чекаючи на Годо» Молодого театру – одне з кращих втілень цієї п’єси в Європі. Не в останню чергу це досягається завдяки тексту, наче мозаїки, складеного з різних мов, діалектів, ідіом. Тексту, що у виконанні акторів, в одну мить перетворює абсурдну ситуаціюу яскраву гру.