А чи не абсурдне саме бажання піти до театру?
Кому потрібне мистецтво, коли світ розпадається?
Чи на часі ці дитячі забавки, коли навколо — біль і ескалація ненависті?
А може, навпаки — нам необхідні вигадані світи, щоб витримати реальність?
Нікому не відомий письменник К. К. Катурян — настільки непомітний, що, здавалось би, його існування нічого не змінює. Він виживає, занурюючись у химерні й похмурі історії власної фантазії.
Та невідомість не рятує. Одного дня силовики тоталітарної батьківщини приводять його «на підвал»: відповідати за написане.
Система знаходить своїх ворогів навіть серед тих, хто не прагне бути почутим.
У його текстах є щось небезпечне — те, що загрожує порядку.
Це критика суспільства? Насмішка з релігії?
Чи справа у жорстоких убивствах, якими просякнуті його оповідання?
Або винні зелені поросята?
Чорна, майже чорнильна комедія з елементами детективу, містики, горору, політичної сатири, мелодрами й дитячої казки.
Подорож крізь мультивсесвіти жорстокості за п’єсою Мартіна Макдони — для тих, хто готовий полоскотати нерви й зазирнути в тріщини власної психіки.
Якщо вигадані світи не рятують — навіщо вони?
Можливо, не для втечі, а щоб називати речі своїми іменами?
- К. К. Катурян — Валерій Бородавка
- Міхал Катурян — Віталій Ханін
- Тупольскі — Олександр Ромашко
- Арієль — Богдан Куліш
- Людина-подушка — Катерина Тімофєєва
- Режисер — Павло Харченко
- Художниця — Анастасія Журавльова
- Композиторка — Маргарита Гура
- Художник по світлу — Костянтин Ніорадзе
- Звукорежисер — Давід Згардан
Зверніть увагу!
- У виставі присутні сцени тютюнопаління, нецензурна лексика та сцени насилля.
- Театр залишає за собою право не допускати до перегляду вистави глядачів, які запізнилися.
- Адміністрація театру може відмовити у вході особам, які знаходяться у стані алкогольного або наркотичного сп'яніння, поводяться агресивно та загрожують комфорту та/або безпеці інших відвідувачів).