Протягом всього дійства головний герой вистави веде розмову з автопортретами Т.Г. Шевченка, що виникають у медіапросторі. Відверте спілкування торкається глибинних і причиних речей про долю українського народу і про те, як так сталося, що такий талановитий і красивий народ потрапив у кріпацтво з якого потрібно було звільнити (викупити) свого сина-генія. Розмова підкріплюється відео кліпами, авторською піснею на слова як Т.Шевченка, І.Франка, Л.Українки, Є.Плужника, Т.Мельничука та інших, вже сучасних, поетів. Думка головного героя є простою - поетичне зерно, яким засіяв Т.Шевченко Україну, є незнищиме і все більше і більше проростає на ниві молодої української держави.