Цікаві факти про розділ майна подружжя

Розірвання шлюбу та наступний за ним поділ майна подружжя – процес складний з моральної та матеріальної сторін. Адвокат з поділу майна в Києві повинен мати не тільки юридичні знання, а й навички психологічної роботи з клієнтами, які допомагають захистити від емоційних рішень і підказати правильну позицію.

Разом з тим, сторони спору іноді зовсім безпідставно вважають свої майнові права порушеними, тому захищають їх надто агресивно. Це шкодить стосункам між колишнім подружжям і заважає владнати ситуації без зайвих матеріальних витрат, швидко та на основі компромісу. Щоб не погіршувати ситуацію взаємними звинуваченнями, потрібно знати деякі корисні факти про сам правовий інститут поділу майна, які ми викладемо нижче.

Факт № 1: Подружжя може не проводити поділ майна, зберігши режим спільної власності

Розділ спільно нажитого майна після розлучення є необов'язковим. Після розірвання шлюбу за подружжям зберігається право спільної власності на майно. Тож вдаватися до спору варто лише коли існують перешкоди у реалізації такого права – інше подружжя не надає доступу до майна, заважає користуватися ним чи розпоряджатися відповідною часткою.

Факт № 2: Строк позовної давності для поділу майна подружжя обчислюється не з дня розірвання шлюбу

Позовна давність починає свій перебіг з дати, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права. Наприклад, відбулося розлучення, і чоловік аж через 5 років звернувся до дружини з проханням продати спільну квартиру та розділити кошти. Якщо дружина не згодна на пропозицію, то моментом порушення майнового права буде отримання від неї відмови щодо цього, або перешкоджання чоловікові користуватися майном.

Факт № 3: По закону (не по заповіту) спадкоємцями першої черги стають офіційні подружжя, а не співмешканці

Так званий «цивільний шлюб» є офіційно зареєстрований органами РАГСу шлюбом, у протилежність шлюбу церковному, реєстрацією якого сотні років тому займалася церков. Все інше зветься співмешканням.

Співмешканці за законом можуть бути визнані судом спадкоємцями аж 4 черги. Шлюбні авантюристи добре це знають, а необізнаним, хто намагається виправити свій матеріальний стан завдяки чужій спільній власності, ми пропонуємо спочатку дізнатися, як ділиться спадщина після смерті чоловіка.

Факт № 4: Режим спільної власності не поширюється на майно, придбане у спадок, у дар та за іншими безоплатними угодами

Гроші, отримані від продажу такого майна, не є спільною власністю подружжя. Якщо подружжя не уклало шлюбний договір, то застосовується встановлений законом режим власності, так званий «законний режим майна подружжя», що розглядається як спільна власність.

З цього правила є винятки. Наприклад, не діляться:

• подарунки кожному подружжю;
• отримана кожним з них спадщина;
• речі індивідуального використання (в тому числі і коштовності);
• державна допомога на дитину;
• виключні права на інтелектуальну власність;
• майно, нажите під час роздільного проживання подружжя і фактичного припинення ним шлюбних стосунків.

Але статус такого майна має бути підтверджений у суді доказами.

Факт № 5: Розділу підлягає не лише майно, а й спільні борги

Спільно нажитим є не лише майно і майнові права, але й боргові спільні зобов'язання подружжя, наприклад, кредити. Особисті ж борги (класичний приклад – програш в азартні ігри) не підлягають поділу.

Факт № 6: Шлюбний договір не може бути укладено після розірвання шлюбу

Це було б нелогічно, адже шлюбні стосунки припинені офіційно. А ось угоду про розподіл майна при розлученні укласти можна, не звертаючись до суду.

Факт № 7: Суд може визнати майно, нажите кожним із подружжя у період їхнього роздільного проживання при припиненні сімейних відносин, власністю кожного з них

Якщо сімейні стосунки припинилися фактично, а не офіційно (тобто ще не відбулося реєстрації розлучення), суд може визнати майно, нажите подружжям окремо в період їхнього окремого проживання, власністю кожного з них. Таке майно не буде належати до спільної власності, і залишиться при розділі іншого майна відповідному подружжю.

До цього приходиться вдаватися, коли офіційний шлюб не розірваний, а один з подружжя уходить з сім’ї жити окремо, іноді навіть зав’язуючи нові стосунки та заводячи дітей з іншою особою.