"Найбільшим подивом були українці, з якими я познайомилася" - пані Лідія Страка, австрійська інфлуенсерка та лідерка суспільної думки

Лідія Страка - цікава та впливова жителька Грацу. У неї завжди багато учнів, які вивчають італійську та англійську мови. А тепер, коли через війну українці знайшли прихисток у Граці, Лідія ініціювала клуб із вивчення німецької мови. Особливість цієї ідеї полягає не лише в навчанні лінгвістичних правил, а й у обміні думками, приготуванні їжі та емоційній підтримці.

Ця тепла розмова Олени Обухівської, експертки із комунікацій та соціальних трендів з Лідією про те, якими є австрійці. А ще як австрійці сприймають українців. І взагалі про світ та людей, особисту місію та Грац - в ексклюзивному інтерв’ю.

Лідіє, розкажіть, як народилася ідея викладати німецьку для українців, та ще й у такому неформальному стилі?

Коли почалася ця огидна війна в Європі, я була шокована і пригнічена. Я не могла подолати відчуття безсилля перед цією людською катастрофою. Мій друг-журналіст у Римі також був нажаханий і почав допомагати в українській катедрі Святої Софії, пункті збору всіляких товарів і ліків, які відправляли в Україну. Він був втішений, що міг там працювати, і розповідав мені про чудових українців, яких він зустрів.

Його досвід був вирішальним у моїй ідеї також почати проєкт. Я чула, що до Грацу прибуває багато українських жінок і дітей. У центрі зборів мого округу, Geidorf Grätzel, було розпочато багато заходів для допомоги біженцям. Були надані квартири, меблі та всілякі товари, і незабаром наше місце зустрічі стало схоже на склад.

Мені було цікаво, що я можу запропонувати, щоб українці відчували себе комфортно у моєму місті, і вирішила обрати курс німецької мови. Тобто не курс з граматики, а неформальні зустрічі, які поєднують розваги, їжу та іноземну мову. Я маю чималий досвід у цій сфері, тому що як вчителка середньої школи я організовувала багато програм обміну зі студентами і завжди намагалася зробити так, щоб іноземні студенти почувалися в моїй країні як вдома.

І це викликало у них ще більший інтерес до австрійської культури. З того часу, як ми з чоловіком вийшли на пенсію, ми допомагали людям із багатьох країн, таких як Чилі, Грузія, Ірак, Індія, Дубай, Туреччина, Угорщина та Італія, навчаючи їх німецької та інших предметів. Наш великий обідній стіл став столом для навчання, їжі та напоїв для представників різних культур.

Це прагнення бути корисними надзвичайно збагатило наше життя, і тепер у нас є друзі по всьому світу. Я надзвичайно рада, що українці, які беруть участь у цьому мовному курсі, насолоджуються невимушеною атмосферою та культурним обміном так само, як і я.

Що цікавого і цінного ви дізналися про Україну та українців?

До війни я ніколи не приділяла такої уваги Україні, як зараз. І навіть не усвідомлювала того, наскільки сільське господарство України «годує» увесь світ, яке значення має на глобальній арені. Я також дізналася про величезні природні ресурси та багато атомних електростанцій, серед яких є і найбільша в Європі.

Величезні розміри цієї країни також вражають - друга за величиною в Європі. Україна стала для нас дуже близькою завдяки постійним репортажам ЗМІ про війну.

Мене також здивувало те, що Україна була ближче до Австрії, ніж найзахідніша частина моєї країни. Але найбільшим подивом були українці, з якими я познайомилася. Вони відкриті, надзвичайно доброзичливі та мають чудове почуття гумору. Спільне вивчення німецької мови стало справжньою подією тижня для мене і, сподіваюся, також для них. Їх присутність вносить в зал особливу гармонію.

Оскільки у нас дуже схожий менталітет, між нами існує глибоке взаєморозуміння. Я захоплююся їхньою мужністю, силою волі, старанністю та мотивацією вивчати німецьку мову. Вони ніколи ні на що не скаржаться, хоча мали б для цього всі підстави.

А наскільки, на Вашу думку, Австрія відкрита для українців?

На мою думку, Австрія досить відкрита для українців. Наша країна хоче допомогти «біженцям», і їхню важку ситуацію цілком розуміють австрійська влада. Австрія дуже добре усвідомлює небезпеку, яку становить Росія, напавши на європейську країну.

Це вторгнення є справжньою загрозою для Європи та демократичного світу. Австрія цінує те, що українці – активні та сміливі люди, які готові вивчати німецьку мову, щоб знайти роботу.

Що, на вашу думку, об’єднує людей у ​​важкі часи? І саме в цей складний історичний період?

У хороші часи люди розходяться, а в погані вони об’єднуються разом. Австрія ніколи не забуде російську окупацію, яка тривала десять років, з 1945 по 1955 рік. Старші люди досі пам’ятають жахіття тих днів, тому вони такі чутливі до страждань українців. Після угорського повстання в 1956 році та вторгнення радянської армії 180 000 угорців втекли до Австрії, і багато тисяч залишилися. Їх тепло зустріли в моїй країні, тому що їхнє рішення було повністю зрозуміле і схвалене.

Як би ви описали портрет австрійця? Що важливо та необхідно знати українцям про Австрію?

Австрійці увібрали в себе багато із різних націй як наслідок Австро-Угорської монархії. Наш телефонний довідник наповнений іноземними іменами, угорськими, чеськими, польськими, хорватськими, сербськими, боснійськими, італійськими тощо. Ми знаходимося поблизу Балканів, і на сході Австрії цей вплив сильно відчувається. Проте фактом є те, що австрійці загалом більш спокійні, ніж німці. Філософія Австрії — працювати, щоб жити, а не жити, щоб працювати.

Ви живете в Граці. Що б ви порадили відвідати в цьому місті?

Грац має прекрасний історичний центр, який охороняється ЮНЕСКО. Італійські архітектори надали місту південний відтінок. Тому мої італійські друзі називають його найпівнічнішим італійським містом. Зі Schlossberg, тобто пагорба в центрі міста, відкривається приголомшливий краєвид Грацу. Іншим обов'язковим є Stadtpark, тобто міський парк, із надзвичайними столітніми деревами. У Ґраці є всесвітньо відомий арсенал Zeughaus, що відноситься до Середньовіччя, а також багато інших цікавих музеїв і галерей. Мій улюблений музей — Schlüsselmuseum, Key Museum, де представлена найвишуканіша приватна колекція. Також варто відвідати замок Eggenberg Castle, Schloss Eggenberg та чудовий парк довкола.

На які крилаті фрази відомих австрійців Ви б привернули увагу?

Їх є багато. Ось із моїх улюблених

Der Friede vermag alles, der Krieg nichts. Мир здатний на все, війна – ні на що.

Lernen Sie Geschichte, Herr Redakteur. Вивчайте історію, пане редакторе. (обидва Бруно Крайскі, екс-канцлер).

Koste es was es wolle. Це може коштувати стільки, скільки коштує.

Bald wird jeder jemanden kennen, der an Corona verstorben ist. Скоро всі знатимуть когось, хто помер від коронавірусу. (обидва екс-канцлером Себастьяном Курцем у зв’язку з епідемією).

Gott schütze Österreich. Нехай Бог захистить Австрію. (Остання промова канцлера Курта Шушніга 11 березня 1938 року).

Перед війною ви з чоловіком відвідували Україну. У яких містах Ви були і яке враження справила на Вас наша країна?

Ми поїхали в Україну із представниками Schwarze Kreuz, тобто «Чорного Хреста», які були запрошеніх на відкриття Steiermarkwoche, тобто тижня Штирії, у Дрогобицькому університеті. Це був унікальний досвід, тому що гостинність і доброта людей були теплими та щирими. З цієї нагоди ми також відвідали різноманітні військові меморіали з шокуючими подробицями про євреїв та убитих солдатів, які поховані у лісах України.

Ми ще чудово провели час у Львові, де милувалися чудовою архітектурою, насолоджувались стильними ресторанами та кав’ярнями, відчуваючи себе у веселій старій Австрії.

Що б Ви хотіли від себе сказати українським жінкам, які були змушені покинути країну та шукати безпеки в інших країнах разом зі своїми дітьми?

Знаю, що це жахлива ситуація. Бути змушеним покинути свій дім – це жахіття, але важливо, щоб це спрацювало якнайкраще. Бажаю спробувати та якомога швидше інтегруватися в австрійське суспільство, вивчивши німецьку мову. Мова – ключ до сердець людей. Володіючи мовою, легко знайти роботу. Я докладу всіх зусиль, щоб допомогти вам, поки ви тут. І сподіваюся, що ви зможете повернутися до своєї країни найближчим часом.

Інтерв’ю мовою оригіналу:

Lydia is an interesting and influential citizen of Graz. She always has a lot of students who study Italian and English. And now, when Ukrainians have taken refuge in Graz because of the war, Lydia has initiated a German learning club. The peculiarity of this idea is not only in teaching the rules, but also exchanging thoughts, cooking food and getting inspired.

What Lydia would like to tell Ukrainians about Austria - in an exclusive interview by Olena Obukhivska.

How the idea was born to teach German for Ukrainians, and even in such an informal style?

When this abominable war in Europe broke out, I felt shocked and depressed. I couldn’t overcome the feeling of extreme powerlessness in view of this human catastrophe. A journalist friend of mine in Rome was horrified as well and started helping at the Ukrainian Cathedral Santa Sofia, collection point for all sorts of goods and medicine destined to Ukraine. He was satisfied to be able to work there and told me about the wonderful Ukrainians he met there. His experience was crucial for my decision to start a project. I heard that many Ukrainian women and children were arriving in Graz. At the meeting centre of my district, the Geidorf Grätzel, lots of activities were started to help the refugees. Flats, furniture and all sorts of goods were provided and soon our meeting place looked like a warehouse. I wondered what I could offer to make Ukrainians feel welcome in my town and decided on a German course, not a grammar course but a meeting with the combination of fun, food and foreign language. I have quite an experience in this field because as a high school teacher I organized lots of student exchange programmes and always tried to make the foreign students feel at home in my country and rouse their interest for Austrian culture. From the time my husband and I retired we have been helping people from lots of countries, such as Chile, Georgia, Iraq, India, Dubai, Turkey, Hungary and Italy, by teaching them German and other subjects. Our big dining table became a learning, eating and drinking table for people of different cultures. This commitment to make ourselves useful has enriched our lives immensely and we now have friends all over the world. I am extremely happy that the Ukrainians participating in this language course enjoy the relaxed atmosphere and the cultural exchange as much as I do.

What interesting and valuable things did you learn about Ukraine and Ukrainians?

Before the war I had never focused my attention to Ukraine to that extent as now. I had not realized the immense importance of Ukrainian agriculture for feeding the world. I also learned about the enormous natural resources and the many nuclear power stations, the biggest in Europe among them. The enormous size of this country is also impressive as it is the second largest in Europe. Ukraine has become very close to us due to the constant reports of the mass media from the war. It also surprised me that Ukraine was closer to Austria than the most western part of my country. The greatest surprise, however, were the Ukrainian people I got to know. They are open minded, extremely friendly and have a great sense of humour. Learning German together has become a real highlight of the week for me and hopefully also for them. Their presence brings a special harmony into the course. As we have a very similar mentality there is a deep understanding between us. I admire their courage, willpower, diligence and motivation to learn German. They never complain about anything, although they would have every reason to do so.

And how open is Austria, in your opinion, to Ukrainians in general?

To my mind Austria is rather open to Ukrainians. Our country wants to help the refugees and their difficult situation is fully understood by the authorities and my people. Austria is very well aware of the danger Russia presents by having invaded a European country. This invasion is a real menace to Europe and the democratic world. Austria appreciates that Ukrainians are active and courageous people who are willing to learn German in order to find work.

What, do you think, brings people together in difficult times? As well as during difficult historical period?

In good times people drift apart, in bad times they stick together. Austria has never forgotten the Russian occupation lasting ten years, from 1945 to 1955. The old people can still remember the nightmare of those days, which makes them sensitive for the suffering of Ukrainians. After the Hungarian uprise in 1956 and the invasion of the Sovet Army 180.000 Hungarians fled to Austria and many thousands remained there. They were warmly welcomed in my country because their decision was fully understood and approved of.

How would you describe the portrait of an Austrian? What is important and necessary for Ukrainians to know about Austria?

Austrians are a mixture of many different nations as a consequence of the Austrian Hungarian Monarchy. Our telephone directory is full of foreign names, Hungarian, Czech, Polish, Croation, Serbian, Bosnian, Italian etc. We are near the Balcans and in the east of Austria this influence can be strongly felt. It is a fact, however, that Austrians generally are more relaxed than Germans. Austrian‘s philosophy is rather to work in order to live than to live in order to work.

You live in Graz. What would you recommend to visit in this city?

Graz has a beautiful historical centre protected by Unesco World Heritage. Italian architects gave the city a southern touch. That is why my Italian friends call it the northernmost Italian city. From the Schlossberg, the hill in the middle of the town, you have a smashing view over the city. Another must is the Stadtpark, the city park, with wonderful old trees. Graz has a world famous arsenal, Zeughaus, dating back tot he Middle Ages, and many other interesting museums and galleries. My favourite museum is the Schlüsselmuseum, the Key Museum, a most exquisite private collection. The Eggenberg Castle, Schloss Eggenberg, and its wonderful park is worth visiting as well.

What catchphrases of famous Austrians would you pay attention to?

Der Friede vermag alles, der Krieg nichts. Peace is capable of doing anything, war nothing. Lernen Sie Geschichte, Herr Redakteur. Learn history, Mister editor. (both by Bruno Kreisky, Ex-Chancellor). - Koste es was es wolle. It may cost what it costs. Bald wird jeder jemanden kennen, der an Corona verstorben ist. Soon everybody will know somebody who died of the Corona virus. (both by Ex-Chancellor Sebastian Kurz, in connection with the epidemic). - Gott schütze Österreich. God may protect Austria. (The last speech of Chancellor Kurt Schuschnigg on March 11th, 1938).

Before the war, you and your husband visited Ukraine. In which cities and what impressions did the country make on you?

We went to Ukraine with the people of the Schwarze Kreuz (Black Cross) having been invited to the opening of the Styrian Week (Steiermarkwoche) at the Drohobytsch University. It was a unique experience because the hospitality and kindness of the people was warm and sincere. On that occasion we also visited various war memorials with shocking details of Jews and soldiers murdered in the woods of Ukraine. We then had a great time in Lviv where we admired the great architecture, enjoyed the old fashioned restaurants and cafes feeling like in merry old Austria.

What would you like to say on your own behalf to Ukrainian women who were forced to leave the country and seek safety in other countries with their children?

I know that you are in a terrible situation. Being forced to leave your home is a nightmare but you should make the best of it. Try to integrate into our society by learning German as quickly as possible. The language is the key to peoples‘ hearts. With the command of the language you can easily find a job. I will do my best to help you while you are here but I do hope that you can go back to your country in the near future.