Марія Ігнатюк могла залишитися у Фінляндії після евакуації з прифронтового Краматорська. Проте жінка вирішила повернутися в Україну, де працювала понад вісім років у мережі «Аптека 9-1-1». Завдяки підтримці компанії вона змогла знайти роботу в Миколаєві та отримала компенсацію витрат на житло протягом перших трьох місяців після переїзду.
Для Марії Краматорськ завжди був більше, ніж просто містом проживання. Тут минули важливі роки її життя, формувалися професійні плани та залишилися спогади про рідний дім.
Після 2014 року місто поступово відновлювалося. Відкривалися магазини, з’являлися нові парки, прикрашалися вулиці, а на центральній площі проводилися концерти та встановлювалася святкова ялинка.
Марія згадує цей період як час, коли хотілося залишатися вдома, працювати й вірити в майбутнє.
Двічі поверталася до рідного міста
24 лютого 2022 року звичне життя змінилося. Напередодні чоловік попередив Марію, що вранці може бути гучно. Близько п’ятої години Краматорськ почав зазнавати сильних обстрілів.
У березні родина виїхала до Вінниці.
Проте восени того самого року Марія повернулася до Краматорська. «Аптека 9-1-1», де вона працювала вже кілька років, запропонувала їй відкрити аптеку в рідному місті.
Жінка погодилася, адже хотіла залишатися корисною людям і продовжувати професійну діяльність удома.
Вона працювала в Краматорську до березня 2026 року, коли через погіршення безпекової ситуації була змушена знову виїхати.
«Я залишалася в Краматорську до березня 2026 року. Але з кожним місяцем перебувати там ставало дедалі небезпечніше. Щодня й щоночі були сильні прильоти: каби, шахеди, а потім вже додалися і фпв дрони, які полювали за цивільними машинами й звичайними перехожими. Тоді вирішила поїхати до рідних за кордон», — згадує Марія.
Цього разу вона вирушила до Фінляндії, де перебували її близькі.
Чому вирішила повернутися
Попри можливість залишитися за кордоном, Марія відчувала, що хоче жити та працювати в Україні.
Водночас думки про рідний Краматорськ не полишали її.
«Емоційно дуже важко було покинути рідний дім, місто, роботу. Перший час постійно плакала, дуже хотілося повернутися додому Але розуміння того, що жити там більше неможливо, зупиняло», — розповідає жінка.
Повернення в Україну не означало повернення до звичного життя. Потрібно було знайти інше місто, облаштувати побут і визначитися з роботою.
Марія обрала Миколаїв, де вирішила розпочати новий етап.
Важливою обставиною стало те, що вона могла продовжити працювати у знайомій аптечній мережі.
Як «Аптека 9-1-1» допомогла розпочати новий етап
Мережа «Аптека 9-1-1» підтримала Марію після вимушеного переїзду.
Компанія допомогла їй працевлаштуватися в Миколаєві, а також компенсувала витрати на житло протягом перших трьох місяців.
Для жінки, яка опинилася в незнайомому місті без звичного кола спілкування, така допомога стала важливою опорою.
«Я дуже вдячна, що мені допомогли. Коли опиняєшся в новому місті без знайомих, важливо розуміти, що ти не залишилася сама зі своїми проблемами. Це дуже цінно», — ділиться Марія.
Вона розповідає, що завжди мріяла працювати в білому халаті, спілкуватися з людьми та допомагати їм почуватися краще.
Саме тому збереження можливості працювати за професією мало для неї особливе значення.
Понад вісім років у мережі стали важливою частиною її життя, а підтримка під час переїзду дозволила не втрачати зв’язку з улюбленою справою.
Віра в майбутнє та мрія про Краматорськ
Сьогодні Марія поступово звикає до життя в Миколаєві. Водночас вона не полишає надії одного дня повернутися до Краматорська.
Її найбільша мрія — мир в Україні та можливість знову жити у рідному місті під українським контролем.
«Після всього пережитого починаєш більше цінувати прості речі: спокій, коли родина поруч і з близькими все добре. Мрію про якнайшвидший мир в Україні. Не потрібно опускати руки. Головне — цінувати життя, яке маємо зараз, і вірити, що все буде добре», — говорить Марія.
Її історія — про складний вибір, вимушені переїзди та бажання залишатися на рідній землі.
Водночас це приклад того, як підтримка роботодавця допомагає людині зберегти професійну стабільність і поступово відновлювати життя після евакуації.
Для Марії допомога «Аптеки 911» означала можливість продовжувати працювати, вирішити частину побутових питань і знову планувати майбутнє.
Адже іноді саме збережена робота та впевненість у підтримці команди стають першими кроками до нового життя.
