Історичний будинок на Саксаганського в Києві зобов’язали відреставрувати через суд. Чим унікальна будівля.
У Києві через суд домоглися зобов’язання власника нежитлових приміщень відремонтувати частину історичного будинку на вулиці Саксаганського, 38. Комерційна структура мала провести ремонтно-реставраційні роботи ще у 2023–2024 роках, однак не виконала взятих на себе зобов’язань. Прокуратура заявила про неналежне утримання об’єкта культурної спадщини та загрозу його знищення внаслідок пожежі.
Що вирішив суд щодо історичної будівлі
Господарський суд міста Києва задовольнив позов Київської міської прокуратури до приватного товариства, яке володіє частиною нежитлових приміщень у будинку на вулиці Саксаганського, 38.
Як повідомила пресслужба Київської міської прокуратури, суд зобов’язав компанію виконати умови охоронного договору, провести ремонтно-реставраційні роботи та привести приміщення історичної будівлі до належного стану.
Йдеться про частину першого поверху загальною площею 187,7 квадратного метра. За умовами охоронного договору власник мав забезпечувати належний санітарний, протипожежний і технічний стан приміщень, а також провести реставраційні роботи протягом 2023–2024 років. Ці зобов’язання залишилися невиконаними.
У прокуратурі наголосили, що втручання було необхідним для захисту історичної забудови столиці. Після набрання судовим рішенням законної сили прокуратура планує вжити заходів для його фактичного виконання. Тобто йдеться не лише про формальне визнання порушення, а й про домагання реального проведення передбачених робіт.
Чим особливий будинок на Саксаганського, 38
Будівля розташована в Центральному історичному ареалі Києва. Її цінність полягає не тільки у віці, а й у тому, що вона зберігає риси історичної забудови, яка формувала вигляд центральних районів столиці впродовж XIX століття.
Будинок вважають рідкісним зразком київської архітектури середини XIX століття, який у результаті перебудов отримав виразне оздоблення в стилі історизму з рисами неоренесансу. Його архітектурні елементи вирізняються на тлі звичайної житлової забудови. ([Kyiv News][2])
Серед особливостей будівлі:
- історичне планування садиби, історія якої простежується щонайменше з 1849 року;
- фасад із декоративними елементами, характерними для історизму та неоренесансу;
- ліпний орнамент і архітектурні деталі, які надають будинку впізнаваного вигляду;
- розташування в історичному середовищі вулиці Саксаганського, де збереглися будівлі різних періодів розвитку Києва.
Це важливо, адже історичну цінність має не лише окрема споруда. Її значення також визначається тим, як вона вписана в навколишню забудову та допомагає зберегти архітектурний характер міста.
Історія будинку: від дерев’яної садиби до історичної забудови Києва
Історія садиби на вулиці Саксаганського, 38 простежується з 1849 року. Тоді вона перейшла у власність колезького асесора Т. Драгомирецького. На ділянці стояв двоповерховий дерев’яний будинок, споруджений у стилі класицизму.
Упродовж другої половини XIX століття садиба поступово змінювалася. Будівлю розширювали, добудовували вхідні частини, а згодом її архітектурний вигляд суттєво оновили. Саме ці перетворення дали змогу старій споруді вписатися в нову міську забудову, яка активно розвивалася в Києві наприкінці XIX століття. Історію будинку описують краєзнавчі матеріали про забудову вулиці Саксаганського.
Основні етапи історії садиби:
- 1849 рік — садиба перейшла у власність Т. Драгомирецького. На ділянці стояв двоповерховий дерев’яний будинок у стилі класицизму.
- 1871 рік — до будівлі добудували одноповерхову дерев’яну частину.
- 1872 рік — облаштували вхідний тамбур зі сходами.
- 1881 рік — з іншого боку будинку з’явився ще один тамбур із входом на перший поверх.
- 1899 рік — садиба зазнала масштабної реконструкції, яка значною мірою визначила її подальший вигляд.
Наприкінці XIX століття власник садиби А. Г. Райзман замовив архітектору А.-Ф. Крауссу проєкт чотириповерхового флігеля у дворі. Імовірно, одночасно перебудували й головний будинок: його фасади облицювали цеглою, доповнили декоративними елементами та вежею над входом. Так давня дерев’яна споруда поступово набула рис представницької міської архітектури.
Ця історія показує, як змінювався Київ у XIX столітті: від малоповерхових дерев’яних садиб до щільнішої міської забудови з цегляними будинками та складнішим архітектурним оздобленням.
Архітектура будинку: історизм із рисами неоренесансу
Сучасний вигляд будинку на Саксаганського, 38 сформувався внаслідок кількох етапів перебудови. Його відносять до історизму — архітектурного напряму, представники якого зверталися до форм попередніх епох. У цій споруді помітні риси неоренесансу, що відтворює мотиви архітектури доби Відродження.
Фасад будинку вирізняється декоративним оформленням. Серед характерних елементів:
- пілястри, які візуально поділяють фасад на вертикальні частини;
- аркові ніші;
- ліпний рослинний орнамент;
- декоративні деталі навколо вікон;
- архітектурні акценти, що надають будівлі виразності.
Подібні елементи були характерними для міської забудови Києва кінця XIX століття. Вони не лише прикрашали житлові будинки, а й підкреслювали статус міської садиби та створювали цілісний образ вулиці.
Чому будинок має значення для Києва
Цінність будинку на Саксаганського, 38 полягає не в тому, що він є найвідомішою архітектурною спорудою столиці, а в його ролі у збереженні історичного міського середовища.
Вулиця Саксаганського формувалася впродовж кількох етапів розвитку Києва. Поряд із будинками кінця XIX — початку XX століття тут збереглися споруди старішого походження. Разом вони відображають перетворення міста, розвиток житлової архітектури та зміну стилів.
Будівлю на Саксаганського, 38 внесли до переліку щойно виявлених об’єктів культурної спадщини Києва у 2011 році. Такий статус означає, що споруда перебуває під охороною законодавства про культурну спадщину, а власники мають виконувати встановлені вимоги щодо її збереження.
Збереження таких будівель важливе з кількох причин:
1. Історична тяглість. Будинок дозволяє простежити, як змінювалася забудова Києва від середини XIX століття до початку XX століття.
2. Архітектурна цінність. Декоративні елементи та планувальні особливості є частиною історичної міської архітектури.
3. Міський контекст. Будівля доповнює історичне середовище вулиці та допомагає зберегти його характер.
4. Захист від втрати спадщини. Належне утримання й реставрація зменшують ризик подальшого руйнування історичних конструкцій та оздоблення.
Пожежа пошкодила внутрішні приміщення
Проблема збереження будинку пов’язана не лише з невиконаними ремонтно-реставраційними зобов’язаннями. У матеріалах судової справи зазначено, що частина внутрішніх приміщень перебуває в незадовільному стані після пожежі.
За актом технічного стану від 6 січня 2023 року, який став частиною охоронного договору, внутрішні архітектурні, конструктивні та декоративні елементи мали значні пошкодження. Частину оздоблення було втрачено, а окремі перекриття зазнали суттєвих ушкоджень. У документах також згадуються розбиті вікна, сміття та значні втрати внутрішнього декоративного оздоблення.
Саме тому ремонт має бути не звичайним косметичним оновленням приміщень, а ремонтно-реставраційними роботами відповідно до погодженої науково-проєктної документації. Такий підхід потрібен, щоб зберегти історичні елементи та не завдати додаткової шкоди будівлі.
Що буде далі
Господарський суд міста Києва задовольнив позов прокуратури та зобов’язав власника виконати умови охоронного договору щодо приміщень на першому поверсі будинку.
У Київській міській прокуратурі повідомили, що після набрання рішенням законної сили вживатимуть заходів для його реального виконання.