Суспільний вибух у Києві: звільнення Федорова викликало масові акції та спротив військових

Відставка Федорова стала політичною кризою. Чому рішення про зміну міністра оборони викликало протести, спротив військових і сумніви у Раді. 

Рішення про звільнення Михайла Федорова з посади міністра оборони спричинило один із найгучніших суспільних конфліктів навколо кадрових змін під час повномасштабної війни. Після оголошення про можливе призначення очільника МВС Ігоря Клименка на цю посаду у Києві почалися акції протесту, а хвиля обговорень швидко поширилася іншими містами.

Ситуація вийшла за межі звичайної урядової ротації: рішення поставило питання не лише про персоналії, а й про підходи до управління оборонною сферою, роль суспільної довіри під час війни та баланс між політичною доцільністю й потребою у стабільності.

Протести у Києві та інших містах: суспільство вимагає пояснень

У столиці кількість учасників акції на підтримку Федорова почала швидко збільшуватися. За повідомленнями очевидців, люди рухалися у напрямку Хрещатика, висловлюючи незгоду з кадровим рішенням.

Учасники мітингів заявляють, що виступають не лише за конкретного міністра, а проти постійних змін у державному управлінні під час війни.

Серед головних вимог протестувальників:

• збереження керівників, які вже запустили масштабні реформи;
• пояснення причин кадрових рішень;
• недопущення повернення старих підходів до управління обороною;
• збереження курсу на технологічний розвиток армії.

Акції підтримки також анонсували в інших містах України. У соціальних мережах користувачі активно поширюють заклики до виходу на мітинги та публікують варіанти плакатів.

Ветеран Дмитро Козятинський закликав українців долучатися до протестів проти частих кадрових перестановок.

«Йдеться не тільки про одну людину. Йдеться про постійні перестановки в уряді та заміну ефективних міністрів на зручних пристосуванців», — заявив він.

Чому відставка Федорова стала настільки резонансною

На відміну від багатьох попередніх кадрових змін, звільнення Федорова викликало значний суспільний спротив через його образ як представника нового підходу в оборонному управлінні.

За час роботи у Міністерстві оборони він позиціонував себе як прихильник технологічної трансформації армії, цифровізації та переходу від традиційних бюрократичних процесів до швидких рішень.

Його прихильники вважають, що ключовою перевагою Федорова було прагнення зробити українську армію більш технологічною.

Серед напрямків, які він називав пріоритетними:

• розвиток безпілотних систем;
• модернізація закупівель;
• підтримка українського оборонного виробництва;
• використання штучного інтелекту у військовій сфері;
• розвиток далекобійного озброєння.

Сам Федоров після звільнення опублікував великий звіт про роботу на посаді та перелічив понад 20 напрямів, які, за його словами, вдалося реалізувати.

 Що Федоров назвав головними досягненнями

У своєму зверненні вже колишній міністр оборони заявив, що команда Міноборони за короткий період запустила низку важливих змін.

Серед них він виділив:

• обмеження використання Starlink російськими військовими;
• масштабне збільшення закупівель дронів;
• запуск нових програм підтримки безпілотних підрозділів;
• зміну системи оборонних закупівель;
• створення нових механізмів фінансування українських виробників зброї;
• розвиток ракетних програм;
• посилення протиповітряної оборони;
• запуск нових форматів співпраці із міжнародними партнерами.

Окремо Федоров заявив про зміни у забезпеченні війська.

«Наша команда встигла запустити фундаментальні зміни: від трансформації закупівель і розвитку дронових технологій до створення нових можливостей для оборонно-промислового комплексу», — зазначив він.

За словами Федорова, одним із ключових напрямів було переведення армії на модель, де технології можуть компенсувати перевагу противника у ресурсах.

«Ми маємо перемагати росію асиметрією, швидкістю інновацій і силою організації, а не змагатися лише в тому, у кого більше людей на лінії зіткнення», — написав він.

Що не вдалося завершити

Попри перелік досягнень, сам Федоров визнав, що частину реформ не вдалося довести до кінця.

Серед проблем він назвав:

• незавершену організаційну реформу Міністерства оборони;
• необхідність подальшої зміни кадрової системи;
• неповний перехід усіх закупівель на тендерні процедури;
• відсутність повноцінної культури відповідальності за управлінські рішення.

За словами ексміністра, трансформація оборонного відомства потребувала більш радикальних кроків.

«Нову структуру запустили, багатьох людей звільнили, багато процесів розпочали. Але потрібно було ще рішучіше звільняти тих, хто гальмував зміни», — заявив Федоров.

 Чому депутати не поспішають підтримувати Клименка

На тлі протестів виникла ще одна проблема — можливе голосування за нового міністра оборони.

Журналіст Володимир Плінський повідомив, що у Верховній Раді нібито немає достатньої кількості голосів для призначення Ігоря Клименка главою Міноборони.

За його словами, питання полягає не у ставленні депутатів до Клименка особисто.

«Претензій до Клименка у депутатів немає, проте нардепи не бажають іти всупереч суспільству, яке вибухнуло підтримкою Федорова», — зазначив журналіст.

Це демонструє, що кадрове рішення зіткнулося не лише з політичною дискусією, а й із фактором суспільної довіри.

Реакція військових: рапорт про звільнення через рішення щодо Федорова

Одним із найгучніших сигналів стала заява заступника командувача Повітряних сил ЗСУ Павла Єлізарова.

Він повідомив, що подав рапорт про звільнення після рішення про відставку Федорова.

У своїй заяві військовий назвав звільнення міністра серйозною загрозою для обороноздатності країни.

«Я вважаю, що звільнення Михайла Федорова є великим злом для оборонної здатності країни», — написав Єлізаров.

Він також зазначив, що Федоров був одним із ініціаторів стратегічних змін у сфері протиповітряної оборони.

 Критика та альтернативна оцінка: чи був Федоров бездоганним

Водночас експерти наголошують, що діяльність будь-якого керівника оборонного відомства має оцінюватися комплексно.

Військовий оглядач Олексій Гетьман заявив, що реформи Федорова принесли більше користі, ніж проблем.

За його словами, частина критики на адресу міністра була пов’язана з питаннями мобілізації, однак перекладати всю відповідальність за цей напрямок на очільника Міноборони неправильно.

«Якщо збирається мітинг на підтримку міністра, якого звільнили, це означає, що він має велику довіру у суспільстві. Можливо, саме це стало однією з причин його звільнення», — сказав Гетьман.

Він також наголосив, що протести не виглядають організованими штучно, оскільки люди вийшли через власне невдоволення рішенням влади.

Міжнародна реакція: у Європі очікують стабільності

Звільнення Федорова стало несподіваним і для частини міжнародних партнерів України.

Єврокомісар з питань оборони та космосу Андрюс Кубілюс заявив, що під час роботи Федорова вдалося досягти значних результатів у співпраці з європейськими партнерами.

Основне питання для міжнародних союзників — не конкретна особа на посаді, а збереження послідовності оборонної політики.

Для партнерів важливо, щоб:

• продовжувалися вже запущені програми;
• не зупинялися спільні оборонні проєкти;
• Україна зберігала прогнозованість у питаннях реформ.

Головне питання після відставки: зміна курсу чи зміна персоналії

Ситуація навколо Федорова стала значно ширшою, ніж питання однієї посади. Вона показала конфлікт між двома підходами.

Перший — ставка на стабільність, технологічність та продовження вже розпочатих реформ.

Другий — необхідність оновлення управлінської команди та пошуку нових рішень у критичний період війни.

Наразі головна інтрига полягає не лише в тому, хто очолить Міністерство оборони, а й у тому, чи буде збережено стратегічний напрям, який вибудовувався останні місяці.

Від рішення влади залежатиме не тільки кадровий склад уряду, а й рівень довіри суспільства до управління обороною в умовах війни.

Ще не підписані на наш Telegram-канал "Головні новини Києва – 44.ua"? Тоді долучайтесь, щоб бути в курсі усіх актуальних, важливих та перевірених новин Києва, Київської області та України.