Від пустиря до культового місця: історія та нове життя Бессарабського ринку в Києві

Бессарабський ринок у Києві відкрив нову сторінку свого життя. 

Найвідоміший ринок столиці — Бессарабський — завершив капітальний ремонт і відкрився для киян у новому, комфортному форматі. Тепер відвідувачі можуть насолоджуватися не лише покупками, а й сучасним простором для відпочинку та перекусів. Після тривалого оновлення ринок знову стає культурною та гастрономічною родзинкою Києва.

Що змінилося після ремонту

Основні новації на Бессарабському ринку:

• Фудкорнери та бари: одночасно відкрито 17 фудкорнерів і бар, де можна перекусити безпосередньо на території ринку.
• Місця для сидіння: планується облаштування майже 400 місць для комфортного відпочинку гостей.
• Модернізація інфраструктури: покращене опалення та вентиляція, оновлене освітлення, загальний благоустрій та комфорт.

«Ми зберегли історичний дух Бессарабського ринку, додавши сучасні зручності та послуги для відвідувачів», — розповіли у пресслужбі ринку.

• Позитивні ефекти: відразу після відкриття відзначено повернення відвідувачів, розширення асортименту продавцями та підвищений інтерес туристів.

Історія ринку

Бессарабський ринок — не просто торговий майданчик, а частина історії Києва:

• Початки: до середини XIX століття територія ринку була пустирем, місцем стихійної торгівлі та кінної пошти.
• Будівництво: у 1910–1912 роках за проєктом архітектора Henryk Julian Gay було зведено критий ринок у стилі модерн.
• Фінансування: меценат Лазар Бродський залишив місту кошти для спорудження ринку, який мав стати центральним торговим місцем Києва.
• Архітектура: цегляні стіни, металева купольна конструкція та скляний дах створюють просторий і світлий зал для торгівлі.
• Сучасний статус: після численних трансформацій ринок зберігся майже у первісному вигляді і з 1979 року має статус пам’ятки архітектури національного значення.

Чому ринок важливий для міста

Бессарабський ринок має кілька ключових функцій:

• Для киян: зручний і комфортний простір для покупок та відпочинку.
• Для туристів: улюблене місце завдяки архітектурі та автентичній атмосфері.
• Для продавців: сучасні умови для ведення бізнесу та потенційно більший потік клієнтів.
• Культурна цінність: поєднання історії та сучасності робить ринок важливою культурною локацією.

Історія Бессарабський ринок: від хаосу до ікони київської архітектури

Історія Бессарабського ринку — це історія трансформації: від стихійного базару на окраїні — до одного з найвідоміших критих ринків Києва, а згодом — пам’ятки архітектури, яку шанують і бережуть.

Ранній етап: пустир і стихійна торгівля

• До середини XIX століття територія сучасної Бессарабки була, по суті, пустирем, іноді — захаращеною заплавою, через яку під час дощів стікала вода з навколишніх пагорбів. 
• Попри це місце було зручним для розміщення кінної пошти, колишньої транспортної станції — на початку 19 століття тут працювала поштова станція.
• Водночас туди стали стікатися торговці: час від часу на площі влаштовували ярмарки, вистави, працювали імпровізовані крамниці, циркові павільйони. Таким чином сформувався «свободний» базар, без системи, без благоустрою — але з постійним рухом товарів та людей. 

Місцеві називали цей простір “Бессарабкою” — ймовірно, через те, що чимало продавців приїздили з південних губерній, зокрема з регіону, який тоді називали Бессарабія. 

Але водночас існують і інші версії: за однією з них, «Бессарабами» називали людей без постійного місця проживання — бродяг чи представників менш західних соціальних прошарків. Саме тому деякі джерела вказують, що район на окраїні Києва, на який вказували як «Бессарабка», набув такої розмовної назви.

Таким чином, до початку ХХ століття Бессарабка — це був хаотичний, неблагополучний, але активний торговельний простір: місце торгівлі, стихійної торгівлі, перевалки, ярмарків та випадкових зустрічей.

Перелом: рішення про будівництво критого ринку

До початку 1900‑х влада міста все частіше усвідомлювала, що спонтанна торгівля на площі вже не відповідає стандартам зручності, гігієни та безпеки. У 1902 році стало очевидно: Бессарабці потрібен упорядкований, критий ринок — щоб позбавити місто хаосу торгівлі, бруду, стихійності. 

Однак для реалізації цього проекту потрібні були значні кошти: приблизно 500 000 рублів — сума, яка перевищувала навіть річний бюджет багатьох міст. 

У 1904 році помер заможний київський цукрозаводчик і меценат Лазар Бродський — у своєму заповіті він виділив саме цю суму для створення критого ринку. Це рішення стало доленосним для Бессарабки. 

Після тривалих переговорів з родичами Бродського, у 1908 році почався офіційний конкурс на проєкт нового ринку. Переможцем став польський архітектор Henryk Julian Gay, який вже мав досвід у створенні крытих ринків (зокрема, у Варшаві). 

Місцевий інженер‑архітектор Михайло Бобрусов забезпечував виконання будівельних робіт — причому, щоб підготуватися до такого складного проєкту, він поїхав у Європу, аби на власні очі ознайомитися з конструкцією покритих ринків.

1910–1912: зведення ринку

У 1910 році розпочалося будівництво підряду для компанії, яка виграла тендер. Конструкція ринку була інженерно амбітною: масивні цегляні стіни сполучили з металевим куполом і скляним дахом — так створили простір, який одночасно був міцним, стійким і світлим. Скло та металова аркова рама забезпечували природне освітлення й просторість залу, що для початку ХХ століття було революційним рішенням. 

Фасад будівлі декорували художніми рельєфами, скульптурами, декоративним цегляним оздобленням, кованими елементами, що робило ринок не лише функціональним, а й естетично привабливим.

До моменту відкриття ринок передбачав широке функціональне використання: торговельні місця для м’яса, риби, молочних продуктів, овочів та фруктів, а також окремі павільйони, магазини, кафе, навіть ресторан. За різними підрахунками, планувалося кілька десятків торгових точок плюс великий торговий зал. 

Святкове відкриття — 3 липня 1912 року — стало подією для Києва: новий закритий ринок, зручний, просторий, сучасний, відкрив нову еру торговельного життя столиці. 

ХХ століття: війни, зміни, загроза знищення

Після відкриття будівля швидко стала центральним торговельним майданчиком Києва. Вона не лише приймала місцевих жителів і продавців, а й ставала місцем зустрічей, обміну товарами, а згодом — символом урбаністичного, модерного Києва. 

У 1920–1930‑х ринкова площа використовувалася меншою мірою за призначенням. Наприклад, в 1930‑х у деяких приміщеннях розміщувалася судово‑медична (forensic) лабораторія — і навіть використовували підвали ринку для зберігання холодильних камер. 

У роки Другої світової війни будівля пережила великі труднощі: хоча обладнання й торгові прилавки було пошкоджено, сама конструкція вціліла — що свідчить про якість початкової будівлі. 

В 1960‑х роках ринок зазнав реконструкції: змінювалися внутрішні приміщення, частково перебудовувалися деякі секції. Тоді ж він виконував неоднорідні функції — крім продажів, тут могли бути готель, кафе, офіси, навіть житлові кімнати.

У 1980‑х роках з’явилась загроза повного знищення ринку: планувалося демонтувати будівлю задля створення транспортної розв’язки. На щастя, ці плани не були реалізовані, зокрема через політичні зміни та початок перебудови.

У 1979 році ринок був офіційно визнаний як пам’ятка архітектури національного значення — завдяки поєднанню функціональності, архітектурної майстерності та історичної цінності. ([Welcome to Ukraine][6])

Бессарабка сьогодні: спадкоємець столітньої традиції

Незважаючи на всі випробування — війни, політичні потрясіння, зміни влади, різні види реконструкцій — Бессарабський ринок зберіг свою ідентичність. Він залишився критим ринком, простором для торгівлі, а водночас — архітектурною пам’яткою, яку київські жителі й гості сприймають як символ центра міста. 

Упродовж десятиліть його асортимент змінювався, але він завжди залишався місцем, де можна було купити місцеві продукти, традиційні українські товари — від салатів і овочів до сала, риби, хліба. 

Завдяки своєму розташуванню — в самому центрі, на перетині важливих міських вулиць, прилеглості до головної вулиці столиці Хрещатик — ринок завжди залишався живим, активним і значущим. 

Сьогодні, зусиллями як міської влади, так і приватних підприємців, будівля підтримується в належному стані — що дозволяє зберігати баланс між функціональною роллю торгового майданчика та цінністю як історичної пам’ятки.

Що очікувати в майбутньому

• Збереження балансу між історичним шармом і сучасним food‑простором.
• Розширення гастрономічної пропозиції та можливостей для комфортного відпочинку.
• Підвищена привабливість ринку для туристів та мешканців Києва.

Ремонт Бессарабського ринку підтвердив, що інвестиції в комфорт, безпеку та сучасну інфраструктуру є правильним кроком для популяризації історичних місць столиці.

Ще не підписані на наш Telegram-канал "Головні новини Києва – 44.ua"? Тоді долучайтесь, щоб бути в курсі усіх актуальних, важливих та перевірених новин Києва, Київської області та України.