Страх і упередженість: чи є перспективи для молодих лікарів в Україні?

(Сьогодні перед молодими медиками постають нові виклики: нестабільність, реформи, інформаційний тиск. Але поруч із ними з’являються нові можливості — професійні спільноти, прозорий розподіл, менторські програми, міжнародні стажування. У колонці — аргументи, факти й досвід, що доводять: в Україні є де й для кого працювати.) 

«В Україні неможливо будувати кар’єру лікаря — усе тільки для обраних».
«Ми виросли з думкою, що лікар — це стабільність. Але стабільність розсипалася».
«Система розподілу змінюється щороку — неможливо будувати плани».

Ці фрази я чую майже щотижня — від студентів, інтернів, молодших колег. І щоразу в мені щось здригається. Бо я знаю: можливості залишаються. І саме в часи нестабільності плани потрібно не відкладати, а формувати. Міфи живуть у головах — і саме вони стають бар’єрами до розвитку.

Я — лікарка-епідеміолог і працюю над проєктами, що покращують систему охорони здоров’я в Україні. І знаю з досвіду: навіть під час війни тут можна розвиватися. Але для цього потрібно зробити перший крок — спростувати упередження.

Міф 1. «Молодий лікар нічого не вміє»

Cистема інтернатури в Україні не ідеальна і потребує серйозних змін. Але правда й у тому, що більшість молодих лікарів не чекає «зрілості» — вони вже зараз беруть на себе відповідальність, працюють волонтерами, стажуються в проєктах, беруть участь у міжнародних школах.

Лікарі з України проходили стажування у США (Harvard, OU Health, Razom Co-Pilot), Канаді, Австрії, Японії. Українські медики брали участь у хірургічних місіях і програмах з військової медицини. З 2022 року:

• майже 12 000 медиків і 5 000 працівників із психічного здоров’я пройшли навчання за стандартами emergency‑care та mhGAP від International Medical Corps із Harvard Humanitarian Initiative
• більше 56 000 українців, включаючи військових медиків, пройшли мультинаціональну підготовку в межах Operation Interflex у Великій Британії — з тактичної медицини, евакуації, командування та медичного забезпечення
• українські хірурги брали участь у програмі Razom Co‑Pilot — 14 місій у 2023 році, 112 закордонних експертів навчають травматології, нейрохірургії, ортопедії

Міф 2. «Немає сенсу працювати в Україні — стабільність  розсипається»

Парадоксально, але саме в кризу зʼявляються найбільші можливості. Коли все змінюється — змінювати можна більше. Сьогодні в Україні запускаються нові програми профілактики, вдосконалюються клінічні протоколи, проходять оцінки медичних технологій, відкриваються стипендії, формуються молодіжні професійні спільноти та зʼявляються платформи менторства.

Одну з таких ініціатив ми створюємо разом із командою MedRise — це спільнота для студентів, інтернів та молодих лікарів, що допомагає розвиватися та будувати кар’єру в медичній сфері саме тут, в Україні. Ми не лише говорили про зміни — ми їх створювали.

Програма I.N.T.E.R.N дала молодим медикам можливість побачити сучасну приватну медицину зсередини — відвідати провідні клініки Києва, поспілкуватися з керівниками та дізнатися, як функціонує інноваційна система охорони здоров’я. Ми закрили прогалини, які не покриває університетська освіта: учасники опрацювали теми медичного права, маркетингу, комунікації, наукових досліджень і створення персонального бренду. Особлива увага — розвитку софт скілів: вчилися ефективно спілкуватися з пацієнтами, працювати в команді, будувати стосунки в колективі. У результаті кожен вийшов із якісно підготовленим резюме й навичками проходження співбесід — як для влаштування на роботу, так і для міжнародних програм. Найактивніші пройшли одноденні практики в приватних клініках: найпопулярнішими напрямками стали анестезіологія та нейрохірургія — для багатьох це стало стартом майбутньої співпраці.

Міф 3. «Усі лікарі військовозобов’язані, тож будь-хто може в будь-який момент опинитися на фронті замість обраної лікарні»

Ніхто не мобілізує «всіх одразу» чи «раптово без логіки». Дедалі більше лікарень в Україні мають змогу подавати списки на бронювання медичних працівників, які критично важливі для системи охорони здоровʼя. І такі списки погоджуються. Це — не виняток, а частина роботи системи.

Медики потрібні всюди — не лише на фронті, а й у цивільному секторі: в дитячих відділеннях, сільських амбулаторіях, поліклініках, громадських ініціативах, системі громадського здоров’я. Особливо відчутна потреба — у громадах, віддалених від великих міст.

Спілкуючись із лідерами громад, зокрема з південного регіону, ми бачимо: громади готові створювати найкращі умови, лише б лікарі приїхали і залишились. І навіть попри це — кадровий голод відчувається гостро, а системна підтримка держави на місцях залишається недостатньою.

Цьогорічний розподіл інтернів, який уперше проводився за новими правилами — з електронним рейтингом і відкритою базою вакансій по всій країні, дав змогу молодим медикам обрати не лише профіль, а й регіон, включно з громадами. Це — крок уперед, який відкриває більше можливостей, ніж за попередньої непрозорої системи.

Якщо ти студентка або молодий лікар і тобі страшно — це нормально. Але…

Не дозволяй страху знецінювати твій шлях або обмежувати твої рішення.
Поговори з тими, хто вже пройшов цей етап. Знайди спільноту, яка підкаже напрям, поділиться досвідом і підтримає на старті. І запитай себе: «Який наступний крок я можу зробити, щоб розвиватися як лікар тут і зараз?»