Китайський пас Європі та ляпас путіну

5 квітня можна сміливо називати днем натяку Європейського Союзу та Китаю на партнерство щодо питань російсько-української війни. Тобто якщо раніше останні мали неоднозначну позицію — зараз все зрозуміло: Пекін проти загарбницької війни Кремля та не підтримує ніякі рішення щодо військової допомоги агресору. Про це свідчить і триденний візит президентки ЄС Урсули фон дер Ляєн та президента Франції Еммануеля Макрона до Пекіну. 

Китай змінює риторику

Говорити про цілі такої поїздки поки зарано, але можна припустити, що мета — налагодження політичних та економічних взаємовигідних стосунків. Таку місію вже мав канцлер Німеччини Олаф Шольц фактично одразу після обрання Сі Цзіньпіна на третій термін свого президенства в Китаї. Ними була підписана декларація про нерозповсюдження ядерної зброї, а також відбулося зближення в питанні економічних зв’язків. Очевидно, що цього разу мова теж йтиме про партнерство, адже для Китаю дуже важливо мати дружні стосунки з ЄС.

На цю мить з впевненістю можна говорити, що заява росії та Китаю про «безмежну дружбу» є нічим іншим, як спроба «кидати пил в очі». Посол Китаю в Європейському союзі Фу Цун в інтерв’ю для The New York Times каже: «Пекін не підтримує Москву у війні проти України».

Вже вкотре китайська сторона наголошує на тому, що з боку Пекіна не йде підтримка російсько-української війни. Китай цінує суверенітет України та ніколи не визнає анексію ні Криму, ні інших захоплених територій. Але радіти зарано, адже потрібно розуміти їх позицію в цілому.

Які цілі переслідує Китай?

Китай посилює свої позиції на Євразійському континенті, звісно, на противагу США, як то на Близькому Сході (згадаймо підписану в березні в Пекіні угоду між саудитами та іранцями). Зближують США та Китай хіба що спільні погляди стосовно переміщення та використання ядерної зброї. Але на цьому їх співпраця закінчується. 

Розмови довкола ядерного потенціалу країн велися й раніше, коли, до пркиладу, Олаф Шольц прибув з діловим візитом в Пекін восени минулого року. На фоні російсько-українського конфлікту це питання знову стало актуальним, що в якомусь сенсі робить зв’язки США та Китаю сильнішими. Як і слугує хорошою базою для взаємодії з ЄС, адже країни союзу теж категорично не підтримують спекуляцію на ядерній зброї. Саме ця тема є актуальною протягом трьох днів перебування Урсули фон дер Ляєн та Еммануеля Макрона в Пекіні.

Китай відверто йде на конфронтацію зі США

Вже зараз Фу Цун (китайський дипломат в ЄС) наголошує на тому, що Китай хоче бачити більш незалежну від США політику Європейського Союзу. Це є важливим акцентом, адже вони прагнуть посісти домінантну позицію на Євразійському континенті. Але це вони хочуть робити разом з ЄС за умови, що Вашингтон буде трохи осторонь цих справ – така собі європейська автономія. При цьому, посол Китаю в ЄС відверто засуджує дії США, частково, риторику держсекретаря Ентоні Блінкена. Річ у тому, що раніше Блінке відкрито звинуватив китайців у наміру постачати зброю росіянам, що категорично не сподобалось Пекіну. Фу Цун не розуміє, чому США мають домінувати у світі одні. Адже, на думку дипломата, Китай та ЄС можуть цю справу розділити між собою. Звісно ж, повністю прибрати США вони не зможуть, оскільки військові та економічні позиції Вашингтона залишаються дуже сильими. Проте Пекін зовсім не говорить про росію, як агресора.

Чому Китай цікавить саме ЄС?

Очевидно, що Китай, як експортно орієнтована економіка та ресурсно залежна від світу країна, намагається використати кожен шанс, що допоможе протидіяти впливу США на світ. Тобто, якщо вони будуть співпрацювати з росією, їм важливо мати гарантії, що ЄС не розширить санкції на них. Ймовірно, саме тому Урсула фон дер Ляєн прилетіла до Пекіну з Макроном. Інша ціль її візиту – противага Макрону, який все ж не полишає намірів перебрати на себе першість в ЄС.

З першого дня широкомасштабного вторгнення Урсула засуджує дії росіян та вимагає світ жорстко реагувати. При цьому, важливих кроків за цей період ЄС зробив замало. Для прикладу, саме вона керує просуванням питання конфіскації російських активів в ЄС з метою передачі їх Україні. Але вже тричі відповідний законопроєкт готувався, готувався та так і не дійшов до стадії логічного завершення. 

Очевидно, що присутність Урсули прямий натяк на зацікавленість Євросоюзу в співпраці з Китаєм. Досить поверхнево про це говорилось в прес-релізі, де зазначалось, що мета поїздки — розгляд можливого підписання угоди щодо розвитку співпраці між Китаєм та ЄС в економічній та інвестиційній сфері.

Що в ЄС з Китаєм?

Не можна заперечувати зацікавленість і ЄС у співпраці з Китаєм. Напередодні поїздки Урсула фон дер Ляєн зустрілась з Еммануелем Макроном, щоб «звірити годинники». Тобто, вони мали обговорити та вирішити, як діяти та що говоритимуть. Таким чином їх риторика має спільні тези, а дії послідовні й не відзначаються протиріччями. Говорячи про позицію ЄС у цьому візиті, варто знову повернутися до Олафа Шольца. 

Тоді з неофіційних джерел стало відомо, що Пекін просив канцлера Німеччини дати гарантії, що країна не буде вступати в нові військові блоки. Цілком можливо, що цього разу це буде обговорюватися знову, але вже з Макроном в контексті Франції. Скоріш за все, мова йде про АУКУС, який створили США, Великобританія та Австралія з метою покращення власної безпеки в Південно-Східній Азії. 

Зараз цей блок вже стоврює незручно для Сі Цзіньпіна, адже його мета — бути лідером в цьому регіоні. Наразі ЄС та Пекін зацікавлені в переговорах, де кожен отримає свої привілеї: перші розширять економічні зв`язки та спробують зменшити привабливість росії для китайців, а останні отримають власні гарантії на співпрацю та безпеку з більш перспективним партнером.

Радбез путіна – постріл в небо

Шляхом дивних обставин саме 5 квітня, коли до Пекіну прилетіли представники ЄС, “на болотах” відбулося чергове засідання Радбезу росії. Направуд путін їх проводить чи не щодня (у закритому режимі). Цього разу у форматі офлайн путін ще раз “позначив”, як собака, тимчасово окуповані території, поспілкувавшись на камеру з гауляйтерами східних регіонів України, переговорив про перемир’я в Україні з лукашенком та наказав жорстко придушувати “залишки” спротиву на анексованих українських територіях.

На перший погляд рутина але відвертий посил Сі та Макрону з Урсулою, що, мовляв, буде або “по-руськи або ніяк”. Втім думка у Сі тут точно не збігається з пу.

Сі за тиждень зустрічає високого представника ЄС з питань зовнішньої та безпекової політики Жозепа Борреля, візит якого до Китаю триватиме з 13 по 15 квітня. А путін знову буде спілкуватися, в кращому випадку, з лукашенком та своїми гауляйтерами. Відмінність більш ніж очевидна.

Валерій Клочок, Керівник Центру громадської аналітики «Вежа»

Посилання на першоджерело https://vezha.com.ua/mizhnarodna-polityka/kytajskyj-pas-yevropi-ta-lyapas-putinu/