​«П’ять етапів, які повертають спокій»: як психологи поліції Києва вчили дітей емоційної рівноваги, - ФОТО

"Ідея існувала давно. Наші діти вже понад чотири роки живуть у стані хронічного стресу. Літні канікули — ідеальний час, щоб змістити фокус із гаджетів чи тривожних новин на внутрішній стан. Ми хотіли дати їм не просто розваги, а дієві психологічні інструменти, які залишаться з ними надійною опорою", - розповідає психологиня Наталя 

"П'ять днів — це класичний формат інтенсиву. Цього цілком достатньо, щоб дитина пройшла адаптацію в групі, розкрилася, засвоїла базові навички саморегуляції та не втомилася від навчання. Це був інтенсивний «курс молодого бійця» на емоційному фронті", - пояснює вона

"Крила — це символ свободи, легкості та водночас захисту. Птаху потрібні крила, щоб летіти, а дитині — психологічна стійкість, щоб рухатися по життю далі, попри зовнішні шторми. Кожен день тренінгу відкривав нове «крило» їхньої особистості", - розповідає психологиня

"Ми орієнтувалися на дітей різного віку, але особливу увагу приділяли тим, хто найбільше відчув на собі виклики сьогодення — дітям правоохоронців, які постійно на службі, дітям із сімей ВПО та загалом юним киянам, яким бракує живого спілкування в безпечному середовищі", - додала вона

"Безпека — це базовий рівень. Неможливо говорити про емоції, якщо дитина затиснута. Тому в перший день ми створювали правила групи, вчилися довіряти одне одному. Психологи пояснювали, як знайти «безпечне місце» всередині себе, коли навколо паніка або лунає повітряна тривога", - говорить поліцейський психолог Олександр

"Ми відпрацьовували дихальні техніки («дихання по квадрату»), заземлення та методи м'язової релаксації. Це прості речі: відчути стопами підлогу, обійняти себе, нормалізувати дихання. Це те, що дитина може зробити сама в укритті", - говорить помічниця організаторів проєкту 

"Вони пізнавали свій емоційний інтелект. Багато дітей підліткового чи молодшого шкільного віку не вміють назвати те, що відчувають. Вони кажуть: «Мені погано». А що це? Лють? Страх? Образа? Ми вчили їх розрізняти відтінки емоцій та розуміти, що немає «поганих» почуттів — кожне з них має право на існування", - говорить інша психология  

"Було багато арттерапії, малювання емоцій, а також командні ігри, де діти мали без слів, лише мімікою та жестами, показати певний стан. Це неймовірно зближує та знімає комунікативні бар'єри", - розповідає вона 

"Передусім — про себе. У нас часто виховують дітей із позиції «думай про інших», але якщо твій власний емоційний глечик порожній, тобі немає чого дати світові. Ми вчили їх помічати власну втому, піклуватися про своє тіло, сон і вчасно просити про допомогу", - говорить поліцеський психолог Олександр 

"Обов'язково. Ми розбирали, як підтримати друга чи маму, коли їм сумно, які слова розради є доречними, а які — ні. Діти вчилися емпатії через програвання життєвих ситуацій у ролях", - говорить він

"Коріння — це наша ідентичність, наша приналежність до родини, міста, країни. Під час війни багато зв'язків зруйновано: хтось втратив дім, хтось поїхав. «Крило коріння» допомагало дітям згадати свої сімейні традиції, знайти силу в історіях своїх предків і зрозуміти: за ними стоїть цілий рід, вони не самі", - розповідає куратор проєкту 

"Ми поєднали психологічну бесіду з творчою майстернею. Діти створювали символічні колажі або «родовідні дерева сили», де кожен корінь відповідав за певну рису характеру, яку вони успадкували від батьків чи дідусів з бабусями", - додала психологиня Наталія 

"Пройшовши через безпеку, пізнання, турботу та коріння, дитина акумулює внутрішню силу. П'ятий день був присвячений лідерству, впевненості у собі та розкриттю власних прихованих ресурсів. Ми хотіли, щоб діти вийшли від нас із відчуттям: «Я можу впоратися з труднощами»", - зазначив куратор проєкту 

"Були великі командні квести та ігри на виявлення лідерських якостей. Також кожен учасник писав «лист у майбутнє» самому собі — із напутніми словами та нагадуванням про те, у чому його суперсила", - говорить куратор проєкту 

"Прощання було дуже зворушливим. За п'ять днів вони неймовірно здружилися, обмінялися контактами. Кожен отримав символічні дипломи про проходження курсу та пам'ятні сувеніри. Були навіть сльози, але це сльози радості та вдячності", - розповідають поліцейські психологи 

"Найголовніше — активність і бажання пізнавати нове. Ті діти, які в перший день сиділи тихо в кутку і боялися підняти очі, у п'ятий день уже активно вели за собою команду в квесті. Вони стали впевненішими, навчилися говорити про свої страхи вголос, а це вже 50% перемоги над стресом", - сказали вони.