Флорівський мур повернувся: в Києві знайдена загадкова стіна

На Замковій горі у Києві раптово виявили забуту ділянку мурів Флорівського монастиря, яка залишалася невідомою десятиліттями. Разом із фрагментом стіни дослідники натрапили на загадкові підземні склепіння, призначення яких поки остаточно не встановлено. Відкриття дозволяє відновити маловідомі сторінки історії Подолу та монастирського комплексу XIX століття.

Співробітники Державного історико-архітектурного заповідника «Стародавній Київ» та ГО «Україна Інкогніта» під час обстеження південного схилу Замкової гори виявили близько 30 метрів мурованої стіни Флорівського монастиря. Фрагмент зберігся завдяки складному рельєфу, який у ХІХ–ХХ століттях унеможливлював його повний демонтаж. Під час огляду території дослідники також натрапили на невідомі підземні конструкції, що додає історичному місцю містичності й відкриває нові горизонти для археологічних досліджень.

Поділ і Замкова гора: тло знахідки

Замкова гора – також відома як Киселівка або Флорівська гора – є одним із найпомітніших історичних ландшафтів Києва. Це підвищення (до 90–100 м над рівнем Дніпра) розташоване над Подолом, з крутими схилами, і з давніх часів було важливою частиною міського простору. 

На цій горі, згідно з новим відкриттям, виявлено ділянку муру Флорівського монастиря — частину, яка довгий час лишалася забутою.

Що саме знайшли дослідники

Співробітники Державного історико-архітектурного заповідника «Стародавній Київ» разом із ГО «Україна Інкогніта» виявили приблизно 30‑метровий фрагмент мурованої стіни на південному схилі Замкової гори. 

Ця ділянка збереглася, ймовірно, саме через специфіку рельєфу: крутий схил у ХІХ–ХХ століттях зробив демонтаж складним, і фрагмент просто лишився непоміченим. 

Архітектура стіни:

• Висота — до 3 м
• Товщина — близько 60 см
• Матеріал — жовто-рожева цегла
• Конструкція — квадратні стовпи, монолітні прогони, уступчастий карниз 

На цеглі були знайдені клейма «КП 1843», що підтверджує час зведення саме в середині ХІХ століття. 

Окрім муру, дослідники виявили невідомі підземні склепіння — їхнє призначення поки остаточно не встановлено. Можливі версії:

• Господарські льохи
• Монастирські гробівці
• Інженерні колектори для відведення води (талі чи дощові води) The Village Україна

Місця входу в ці склепіння розташовані в важкодоступних точках, що, на думку дослідників, може вказувати на технічне призначення (наприклад, колектори), але остаточні висновки будуть після детального археологічного вивчення.

Історія Флорівського монастиря: від заснування до сучасності Заснування і середньовіччя

Флорівський монастир — один із найдавніших жіночих монастирів Києва. Його перша письмова згадка датується серединою XVI століття. 

У 1566 році польський король Сигізмунд II Август надав монастирю право спадкового володіння, передавши його київському протопопу Якову Гулькевичу. 

У ті часи обитель мала дерев’яну церкву на честь Святих Флора та Лавра — мучеників, за якими монастир отримав свою первісну назву. 

Землеволодіння

Протягом XVI–XVII століть монастир активно накопичував земельні володіння. За дослідженням істориків, Флорівський монастир мав значні наділи, які зростали в часи гетьманату та завдяки підтримці місцевих еліт. 

У 1712 році Флорівський і Печерський Вознесенський монастирі були об’єднані.  Саме тоді багато земель Печерської обителі перейшли до Флорівської. 

Архітектурне відродження

Після об’єднання монастирів почалося масштабне зведення кам’яних споруд. У 1722 році заклали перший камінь Вознесенського (Вознесіння Господнього) собору, який спорудили між 1722 та 1732 роками.

Собор був трибанний, з трьома куполами — це класичний приклад українського бароко.

Крім основного храму, в монастирському комплексі були:

• Церква Казанської ікони Божої Матері (в псевдоруському стилі) 
• Миколо-Тихвінська трапезна церква
• Цвинтарна церква Святої Трійці на верхівці Замкової гори
• Дзвіниця над Святою брамою — у XIX столітті перебудована архітектором Андрієм Меленським у класицистичному стилі. 

Пожежа 1811 року та відновлення

У 1811 році на Подолі сталася масштабна пожежа — вона знищила багато дерев’яних споруд, у тому числі будівлі монастиря.

Під час цієї пожежі ченці та черниці намагалися вберегти майно, несучи його до кам’яного Вознесенського собору, але через дим загинуло близько 40 черниць. 

У 1812 році за наказом імператора Олександра I на відновлення монастиря було виділено 133 000 рублів, що дозволило розпочати будівництво нових кам’яних корпусів.

Нові споруди й роль у XIX–XX століттях

Протягом XIX століття монастирський комплекс значно розростався: зводилися нові житлові корпуси для черниць, господарські будівлі, лікарня, притулок. 

У 20-х роках XX століття монастир був закритий радянською владою (1929 рік). Частина споруд монастиря була використана в господарських цілях: церкви перетворили на майстерні, житлові корпуси — на виробничі приміщення. 

Однак під час німецької окупації Києва (Друга світова війна) монастир відновив свою діяльність, і, незважаючи на подальший тиск радянської влади, частина храмів була збережена або повернена.

Сучасність

Сьогодні Флорівський жіночий монастир — це діюча обитель зі статусом культурної пам’ятки. Головний храм — Вознесенський собор — продовжує служити, а інші будівлі монастиря використовуються за духовним і культурним призначенням. 

Історичне значення муру на Замковій горі

Знайдений мур не просто ще один археологічний об’єкт — це частина, яка може значно розширити наші знання про межі монастиря XIX століття. У роки, коли монастир володів територією Киселівки (Замкової гори), ця гора слугувала не лише духовною зоною, але й меморіальним простором — тут був монастирський цвинтар. 

Як пишуть дослідники, у радянський період цвинтар на Замковій горі був ліквідований (1935 рік), а в історичних документах згадується, що на Горі був зруйнований цегляний мур, залишки якого зараз і виявили. 

Клейма на цеглі «КП 1843» чітко вказують на період середини XIX століття, коли мур був споруджений замість дерев’яного огородження. 

Ця частина стіни, зберігшись на крутих схилах, дає можливість дослідити архітектурні рішення та матеріали, які використовувалися у той час у монастирському будівництві.

Містика, легенди та цікаві факти

Знахідка муру на Замковій горі пробуджує не лише історичні, а й легендарні пласти. Ось деякі з них:

• Легенда про підземелля. Місцеві оповідачі та любителі містики давно говорили про таємничі ходи під Замковою горою: нібито тут існували монастирські катакомби, гробівці ченців, старовинні льохи. Знахідка підземних склепінь надає цим розповідям реального підґрунтя.
• Містичні образи гори. Замкова (Флорівська) гора здавна має особливе значення в народному уявленні. Дехто вірив, що це місце «зберігає таємниці», що саме тут можуть перетинатися «земне і небесне». Церква на горі і старі монастирські споруди — це не лише архітектурна домінанта, а й символ містичного зв’язку Подолу з духовністю.
• Скарби черниць. Існує переказ, що монастирі свого часу ховали частину церковного майна або реліквій у підземеллях, щоб захистити їх під час хаотичних часів війн чи пограбувань. Хоч ці легенди важко довести без археологічних досліджень, виявлені склепіння можуть бути тією самою «схованкою».
• Цвинтар на горі. Історично Замкова гора мала монастирське кладовище — це підтверджено документами. Легенди передають, що на цьому кладовищі спочивали не лише ченці, а й визначні подільські родини. Частина могил могла бути підземною, саме через систему склепінь, що тепер виявили.
• Таємна радіостанція. За архівними даними заповідника, після ліквідації кладовища на Замковій горі, під час Другої світової війни тут була облаштована секретна радіостанція. Це додає ще одного пласта таємничості — не лише релігійного, а й військово-стратегічного.

Чому це відкриття має велике значення

• Історична реконструкція: завдяки муру дослідники можуть точніше відтворити межі монастиря в XIX столітті — це важливо для історії Подолу і для розуміння урбаністичного розвитку Києва.
• Археологічний потенціал: підземні простори можуть містити артефакти, пов’язані з монастирським життям: залишки келій, поховання, господарські приміщення.
• Культурна спадщина: збереження та поширення інформації про цей мур підсилює значення Флорівського монастиря, робить його ще більш привабливим для паломників, туристів і істориків.
• Містичний аспект: містика й легенди, що оточують підземелля, можуть стати частиною туристичних та культурних маршрутів, додавши глибшого символічного сенсу Подолу.
• Консервація та захист: виявлення фрагменту дає можливість планувати захисні роботи — щоб мур не руйнувався через час, погодні умови чи антропогенний вплив.

Плани дослідження та перспективи

Заповідник «Стародавній Київ» разом з «Україною Інкогніта» вже оголосив про подальші кроки:

• Обміряти знайдений мур, провести геодезичні роботи й нанести його на сучасні мапи.
• Провести археологічне дослідження підземних склепінь: зокрема, зробити розкопки, мапування, вивчення можливих артефактів.
• Залучити реставраторів для консервації виявленого муру, щоб зберегти його для майбутніх поколінь.
• Розробити культурно-туристичний маршрут: поєднати історію муру, монастиря, легенди про підземелля, щоб зробити Замкову гору ще привабливішою для відвідувачів.
• Публікації та популяризація: результати досліджень можуть бути використані для наукових статей, гідів, освітніх проєктів.

Відкриття 30‑метрового фрагменту муру Флорівського монастиря на Замковій горі — це не просто археологічна сенсація, а справжнє повернення до забутої сторінки київської історії. Ця стіна, висока й масивна, з клеймами «КП 1843», говорить не лише про архітектуру ХІХ століття — вона зветься мостом між минулим і сьогоденням, між духовністю і матеріальним світом.

Підземні склепіння, виявлені поруч, відкривають нові горизонти: це можуть бути не просто льохи чи технічні споруди, а місця з глибоким історичним, релігійним і навіть містичним значенням.

Це відкриття — шанс для істориків, археологів, реставраторів та просто зацікавлених людей поглибити розуміння того, яким був Поділ XIX століття, як жила монастирська громада, та що лишилося від тієї давньої обителі під крутим схилом Замкової гори.

І хоча багато питань ще відкриті, сам факт знахідки — це вже перемога: не лише наукова, але й духовна, культурна.

Ще не підписані на наш Telegram-канал "Головні новини Києва – 44.ua"? Тоді долучайтесь, щоб бути в курсі усіх актуальних, важливих та перевірених новин Києва, Київської області та України.