Простір «Paradiso Perduto» у виконанні Макова сповнений місць, котрі щось замовчують – це і власне контейнери, і пустоти, і мішені, і рослини. Дивлячись на них, ми можемо відчути присутність того, що досі не проявило себе чітко, але зберігає можливість відбутися. Зі слів художника, «я думав, що працюю з метафорою – і раптом події почали розвиватись так, як я намалював». Те саме може відчути спостережливий і чутливий глядач. Пересуваючись ландшафтами «втраченого раю» Макова, можна осмислити образи й обриси власного раю.