Гру можна сприймати як інший світ, протилежний світу повсякденності. Всередині цього світу діють свої правила, своя мова, знаки, своя раціональність, що доступна тим, хто грає або тим, хто цю гру створює.

В грі є свій простір, де проходять дійства: будь-то ігрова дитяча кімната чи шахова дошка, спортивна арена чи артистична сцена… Гра захоплює, занурює в свій світ незвичайного, таємничого. Присутність елементу влади над ігровим світом (в разі перемоги) приводить гравця до насолоди і почуття всемогутності.

Перефразовуючи відомий вислів У. Шекспіра «Все життя – театр..», можна з невеликою долею іронії сказати, що «все життя – це гра…». Ми виростаємо і наші дитячі іграшки змінюємо на інші, дорослі. Але в душі все одно ми – діти, і граємо, мріючи про перемогу.

«Погратися» ми запропонували нашим майстрам-лялькарям і талановитій художниці К. Свіргуненко.

Катерина Свіргуненко – українська мисткиня - в кожному своєму штриху, вона відрізняється непересічною послідовністю, фанатичною скрупульозністю, невикоріненою жагою «дійти до меж можливого» при випробуванні чергового мотиву… який насправді її просто не відпускає; раз потрапивши на очі – потім уже надовго оселяється в роботах, що створюються нею на теренах різних країн. Наскрізний прихований конфлікт більшості її робіт – між каркасом об’єкту та елегантним капризом тла. Якщо й доводиться жертвувати поверховою гармонією, то компенсація приходить неодмінно. Буденно-повсякденне невблаганно наступає з усіх боків, але «романтична реакція» на нього теж є невблаганною, невідворотною. Митець мужньо опирається домінанті довкілля, врешті-решт перетворюючи його фрагменти – ті, що трапилися йому на очі – на своєрідні «перли творіння», позбавляючи їх новочасної агресії. Мисткиня живе у своєму винятковому вимірі – вимірі мужньої гри, вибору та напруженої щоденної праці, яка схожа на пірнання шукача перлів в морській глибині.

Назва ГРА ГРАФІКА – це переплетіння графічного і наочного зображення гри.

«Девочка в шаре» О. Король - спроба по-своєму побачити наших дітей в їх віртуальному світі. «Справжні музиканти» І. Єлісєєвої, «Гра в піжмурки» О. Пірожок, «Я образилась» Н. Крави, «Гра в шахи» О. Весни, «Веселий потяг» М. Руденко, «Чорна королева» Н. Кацан, «Грай, Фіма, грай!» В. Мендель та інші – казковий світ, в якому немає правил, а є справжня дитяча безпосередність, яку дорослі проносять крізь життя.