Виставка легендарного київського митця Анатолія ЛИМАРЄВА  «ТОЙ, ЩО ЙДЕ ЗА СОНЦЕМ». В експозиції, що має ретроспективний характер, буде представлено понад 30 робіт кінця 50-х – поч.80-х років із зібрання сім’ї художника.

     Роботи Анатолія Лимарєва на арт-ринку велика рідкість, кожен раз, коли його твір з'являється на аукціоні, ціна реалізації перевищує естімейт в кілька разів. У свій час мистецтвознавці і митці порівнювали його з Ван Гогом і називали «сонцепоклонником».

     Твори одного з найяскравіших митців покоління 1960-1970-х вкрай рідко виставлялися на огляд широкого загалу - за життя не відбулося жодної персональної виставки Лимарєва, та й надалі їх пройшло усього дві, остання  - у далекому 1999 році. Ім’я Анатолія Лимарєва добре відоме серед художників та мистецтвознавців. Майстра поважали, любили, захоплювалися його творчістю. Незважаючи на це, постать геніального митця залишається маловідомою в контексті українського мистецтва другої половини ХХ століття. Його художній стиль не відповідав вимогам соцреалістичної естетики, і саме тому твори Лимарєва так рідко експонувалися на художніх виставках. За словами Анни Лимарєвої, доньки митця, яка є одним із ініціаторів виставки, «для нього важливо було, як його сприймають, але це не заважало творчості. Адже як раз у творчості він абсолютно чітко знав, чого хоче, і прямував до цього, безкінечно вдосконалюючись».

Друзі майстра згадують, що всі свої живописні твори Лимарєв вважав незавершеними, тому час від часу повертався до полотен, дописуючи їх. Це був своєрідний нескінченний діалог з власними творами, які жили та змінювалися разом з автором. Як казав відомий український художник-шістдесятник Яким Левич, «він кожного разу помирав на полотні», тим самим втілюючи ідею про те, що «бути художником - це мука й страждання».