Ця виставка – спроба відповісти на питання, куди подівся інструмент Козака Мамая – аналог сучасної гітари, і чому його місце в українській музичній традиції тривалий час залишалося вільним. Відповідь може виявитися простою і несподіваною!

Справді, багата музична культура українців просто не могла бути позбавлена універсального побутового інструмента, розміри якого дозволяли б мати повноцінний бас і давати гарний супровід. Це був інструмент і до співу, і до танцю – згадаймо Мамаєве:

Гей, бандуро моя золотая!
Коли б до тебе дівчина молодая –
скакала б, плясала б аж до лиха,
що не один чумак
одцурався б солі міха!..

Звівши докупи історичні джерела, фольклорні записи початку 20-го століття і переконливу наукову гіпотезу 1970-х років, ми одержали несподівано цілісний і послідовний результат, який проілюстрували друкованими матеріалами, експонатами Національного музею народної архітектури та побуту України та окремими живими інструментами, позиченими у власників.