У п'єсі «Дві сім'ї» зіставляються два родинні уклади: в бідній родині — лад і взаємодопомога, а в сім'ї багатого Самрося Жлудя — сварки й ворожнеча. У творі виділяються яскраві образи Самрося і його молодої дружини Зіньки. Перший є продовженням низки образів «чумазих», впевнених, завдяки грошам, у своїй повній безкарності, самосудствує в домі. Він ненавидить усякі, хоча б найменші прояви освіченості, і без міри вихваляється правом сильного — можливістю здійснити всі свої, бодай найдурніші, забаганки. «Я хочу по-мегцикувати, — заявляє він, — бо мені вже обридло міщанське коліно. Нема мені у тім сусловії простору... Зроблюсь помещиком на всю округу...». Під цими мріями — твердий ґрунт, бо Самрось, успадкувавши 70 десятин землі, хоче з «кумом-лавошником» взяти землю в оренду і запанувати над усією округою. «А мамаша грошей дадуть... — захлинається він. — Куплю мамаші хваїтона, зонтика, щоб і в хаті під зонтиком сиділи...».

Самодурство Самрося виміщується насамперед на його близьких і рідних, зокрема дружині, про яку він говорить: «А мене оженили. Тепер б'ю Зіньку, помщаюся за свою волю! Вона мені, анахтема, мов поперек горлянки стала!». Сам жертва несправедливості, він чинить ще більшу несправедливість щодо слабшої людини, всіляко збиткується з неї.