Навряд чи знайдеться в світі людина, яка не чула легенду про великого вченого - Доктора Фауста. І про те, як він заради того, щоб повернути молодість і відчути всі принади життя, продав душу. Для більшості ця історія, яку виклав Гете, і є домінуючою. Проте, не всі обізнані з тим, що особистість Фауста (який за багатьма свідченнями існував реально) привертала увагу задовго до Гете (поема «Фауст» написана 1773-1775 рр.). Згадки про нього можна знайти в окремих творах часів Відродження у німецьких авторів: в народній книзі Йоганна Шпіса «Історія про доктора Йоганна Фауста, знаменитого чаклуна і чорнокнижника» (1587р.); Гейсельбрехта «Доктор Фауст, або великий некромант» та в матеріалах про постановки п’єси «Доктор Фауст» німецькими комедіантами та у ляльковому театрі 18 століття.
В основу версії про Фауста, яку пропонує театр, покладені твори німецьких авторів: лялькова комедія Гейсельбрехта (1797 р.), Йоганна Шпіса (1587р.) та п’єса англійського драматурга Крістофера Марло (1564-1593 рр.) «Трагічна історія Доктора Фауста».